Урсула: Так, можливо я колись була злостива.
І можливо мій характер був лихий.
Та в пориві каяття, змінила я життя
І вибрала цілком нові шляхи. Чуєш?
Я, на щастя, трохи знаюся на чарах.
Хай там як, себе не мислю я без них.
І вони тепер мені як ліки рятівні
Для знедолених, самотніх і сумних.
А також
То нещасні серця, тяжкі думки,
Та потоншати бажає, хоче пару, той знайти.
Допомогти їм? Залюбки!
Сюди нещасні несуть свою біду
І питають, де шукати рятунку від журби.
Де шукати? Я знайду.
Тільки плата за мій труд
Має вчасно бути тут
Або холодний вашим душам буде душ.
Тож умова ця проста,
А взагалі-то я свята
Для сумних і змучених душ.
А тепер до діла!
Я приготую пійло, яке перетворить тебе
На людину на три дні. Чула? На три дні.
Слухай далі, це дуже важливо:
Перш, ніж на третій день зайде сонце,
Ти маєш закохати в себе нашого принцика.
А доказ – його поцілунок.
Але не який-небудь, а поцілунок
Справжнього кохання.
Якщо він поцілує тебе до заходу сонця у третій день
Ти назавжди залишишся людиною.
Але якщо ні. Ти знову станеш русалкою
І будеш моя!
Себастьян: Ні, Аріель!
Урсула: Домовилися?
Аріель: Якщо я буду людиною, я вже не
Побачу батька й сестер.
Урсула: Саме так.
Але у тебе буде чоловік
Вибирати не завжди легко, чи не так?
О, і є ще одна суттєва річ. Ми ж не домовилися про плату. Не можна отримати щось ні за що.
Аріель: Але я нічого не маю.
Урсула: Я не прошу багато. Символічну плату.
Дріб’язок. Ти й не помітиш. Мені потрібен лише твій голос.
Аріель: Мій голос?
Урсула: Так, моя солоденька. Для пісень і теревень ротик на замок.
Аріель: Але без голосу як я…
Урсула: А твоє личко? А усмішка? І не забувай, що в тебе залишається мова тіла.
Чоловіки на суші уникають
Базікалок нудних і пощикух
Кожен хоче лиш таку, в якої ротик на замку,
Бо це приємніше для нервів і для вух,
Тому розмовами на суші не здивуєш
Ні принца, ні простого юнака
Тільки ту кохання жде,
Що не бовкає ніде
І вміє прикусити язика.
Моя ти безталанна душа!
Ризикни хоч разок.
Тут і думати і не варто.
Віддавай уже мені цю дрібницю.
Голосок.
О, безталанна душа!
Це так, на жаль.
Якщо воза не підмажеш, він тебе не повезе.
А тепер затримай подих, підпиши отут і все.
Любий Гідику і Стервику, тепер вона моя!
Ця безталанна душа!
_____, Каспійські вітри навісні,
Морським ларингітом зломіть її голос і дайте мені!
А зараз співай! Ще співай!