Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
Як зустрів я тебе, моя пташко,
Довго-довго дививсь, марно очі трудив,
Та впізнати тебе було важко.
Ти висока, струнка, в тебе руса коса,
Але очі сумні, невеселі,
І вуста вже не ті, не солодкі такі,
Скажи, хто цілував їх без мене.
Як почуєш колись біля свого вікна,
Хто зітхає так сумно і важко,
Не вставай, не будись, не тривож свого сна,
Не тривож свого сна, моя пташко.
Як зустрінеш колись, привітай, усміхнись,
Зустрічай, як колись зустрічала,
Бо пройшли вже роки, і ми стали батьки,
Тільки знай, що тебе хтось кохає.
На своєму віку море сліз пролила
Море суму і море розлуки
Пролетіли літа і ти стала не та
Бо попалась нелюбові в руки
А у тебе є син, а у мене дочка,
Ох як схожі вони між собою,
То давай же ми їх об’єднаєм навік,
Коли нам не судилось з тобою.
На зелені луги впали білі сніги,
Де з тобою ми часто гуляли,
По дорогах зими йшли закохані ми,
Ясні зорі над нами сіяли.