Ночной разговор [Nochnoy razgovor] [Ukrainian translation]

– Стомився мій коник, зносились мої чобітки.

Куди ж мені їхати, пане, цієї пори?

– Прямуй вздовж червоної, серденько, річки-ріки,

Доїдеш до синьої, серденько, скелі-гори.

– Стомився мій коник, куди ж мені гнати його?

Де, пане, ця скеля й ріка, як дістатись туди?

– На ясний вогонь, моє серце, на ясний вогонь,

Прямуй на вогонь й досягнеш, моє серце, мети.

– Та де ж той вогонь, чом не світить крізь мряку-стіну?

Сто років тримаю я небо на плечах вночі…

– Його розпалить мав ліхтарник, та, мабуть, заснув,

Ліхтарник заснув, моє серце, а я ні при чім.

І знову він їде вперед, без дороги, в пітьму.

Куди ж це він їде – вночі, навпростець, сам-один?

– Ти що загубив, моє серце? – гукаю йому.

– Якби ж-то я відав це, пане… – відказує він.